Нові дослідження оборонної стіни Києво-Печерського монастиря XII ст. розглянуто на засіданні Вченої ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

24 липня 2018 р. відбулося засідання Вченої ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, де обговорювали попередні результати цьогорічних археологічних досліджень у Митрополичому саду Києво-Печерської лаври та можливість музеєфікації знайдених об’єктів. Дослідження проводили фахівці науково-дослідного сектору археології із залученням студентів-істориків Київського університету імені Бориса Грінченка у рамках щорічного науково-практичного археологічного семінару.

У роботі заходу брали участь завідувач відділу археології Києва Інституту археології НАН України, кандидат історичних наук В. Г. Івакін та науковий співробітник цього відділу, кандидат історичних наук В К. Козюба, директор Центру археології Києва, кандидат історичних наук М. А. Сагайдак, кандидат історичних наук А. Плахотін та М. Є. Левада.

Члени Вченої ради та запрошені науковці оглянули відкриті археологічні об’єкти в Митрополичому саду.

Завідувач науково-дослідного сектору археології науково-дослідного відділу історії та археології, кандидат історичних наук С. П. Тараненко, який керував розкопками, представив попередні результати дослідження залишків давньоруського оборонного муру, залишки фундаментів якого було вперше відкрито і частково досліджено на невеликій ділянці у 1951 р. В. А. Богусевичем.

З метою отримання наукового підтвердження існування залишків фундаментів оборонної стіни Києво-Печерського монастиря XII ст. у Монастирському саду були розбиті розвідувальні траншеї. У двох траншеях,  вперше розкопаних експедицією В. А. Богусевича, та у трьох нових траншеях вперше виявлено залишки монументальної конструкції давньоруського періоду – фундаменти різного ступеня збереженості із напівзруйнованими фрагментами стіни.

Кількість знахідок – близько 1500, серед них майже 1000 фрагментів давньоруської цегли – плінфи. Привертають увагу яскраві  знахідки – фрагмент давньоруського металевого литого стулкового браслета з плетеним орнаментом та дві свинцеві пломби дорогичинського типу ХІ–ХІІІ ст. із знаками з обох боків, у тому числі зображенням двозубця.

Виявлена пам’ятка є унікальною, адже до цього в Україні було відомо лише два об’єкти монументальної фортифікації давньоруського часу, а конструкція виявлених фундаментів унікальна серед усіх пам’яток доби Київської Русі.

Присутні науковці та співробітники Заповідника взяли активну участь в обговоренні перспектив подальшого дослідження виявленої ділянки давньоруського оборонного муру та можливостей його музеєфікації.

М. А. Сагайдак привітав колектив Заповідника із успіхом у відкритті визначного давньоруського об’єкта і зазначив, що для уточнення хронології спорудження та конструкції оборонної стіни бажано провести також дослідження будівельних матеріалів і техніки будівництва в’їзної брами з Троїцькою надбрамною церквою, у комплексі з якими могли зводити мур. Він також зазначив, що тривала перспектива досліджень цієї ділянки потребує належного тимчасового консервування знайдених об’єктів до наступного археологічного сезону.

В. Г. Івакін запропонував залучити до вивчення об’єкта як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців з давньоруської архітектури, здійснити аналізи будматеріалів та розчинів, що є важливим для визначення хронології муру.

В. К. Козюба наголосив на унікальності знайдених фортифікаційних фрагментів, яких є одиниці на території колишньої Русі і відмітив, що за особливостями будівельної кладки лаврський мур може бути датовано у межах 80-90-х рр. ХІІ ст. як саме ту стіну, що згадується у писемних джерелах.

Вчена рада Заповідника схвалила попередні результати цьогорічних археологічних досліджень і запропонувала розробити комплексний план подальшого вивчення виявлених об’єктів із можливістю наступної їх музеєфікації.

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon